Історія ризького бальзаму

Історія ризького бальзаму

Ризький бальзам – унікальний напій, бітер з гірко-солодким смаком, візитна картка міста. А крім цього, у нього довга та цікава історія, повна пристрастей, конкуренції, інтриг та геополітики.

Історія ризького бальзаму

Як з’явився бальзам

Як тільки людство придумало дистиляційний куб і перегонку, люди стали виганяти спиртне. Градус при перегонці зростав, але з’являлися неприємні ефекти типу запаху сивушних масел. Щоб його перебити, найпростіше було сипнути в котел запашних трав із власного городу. Так і з’явилися бальзами.

Історія ризького бальзаму

Продавали бальзами не як спиртне, а як ліки, в аптеках. У ті часи аптеки працювали чимось на зразок центрів здоров’я та краси. У них можна було підстригти бороду, купити цукерок, отримати ліки від будь-якої недуги. Допустимо, від меланхолії. Зробилася у жінки з ранку меланхолія, ось і йде вона в аптеку. Аптекар прописує тридцять грамів лікувального бальзаму при кожному нападі нудьги. А в тому бальзамчику не тільки цілющі трави, а й шістнадцять градусів фортеці. Жінка прийме порцію-другу, дивись – куди меланхолія і поділася.

Чудодійний бальзам Абрахама Кунце

Якраз з дами, що покуштувала цілющої настойки, і почалася історія знаменитого ризького бальзаму. Жінка була не проста, а імператриця Катерина Друга. Під час візиту до Риги вона захворіла, а власний лікар не зміг її вилікувати. Тоді й підвернувся спритний ділок, Абрахам Кунце, який торгував усім на світі: від старих книг до чорного бальзаму. Він шанобливо запропонував царській особі чарочку свого бальзаму, і хворість як рукою зняло.

Щоправда, злі язики говорили, що Кунце вилікував імператрицю пігулками з березового дьогтю з часником, якими тоді користувалися корови. Але визнаватись у застосуванні коров’ячих ліків для імператриці йому було під страхом смерті заборонено. Як би там не було, Катерина публічно похвалила чудодійні властивості бальзаму Кунце, чим одразу забезпечила успіх на ринку. На кілька років решта виробників бальзамів у Ризі затягнула пояси.

Важка за торговельну марку

Через шість років після візиту імператриці до Риги чорний бальзам Кунце зник з ризьких аптек. Імовірно, через те, що помер сам Кунце – хоча точна дата його смерті невідома. Місцеві торговці хотіли зайняти нішу, що звільнилася.

Право виробляти і продавати чорний ризький бальзам заперечували один в одного в судах дві громади Риги, російська та німецька. Було ухвалено соломонове рішення: фабрика російського купця Лелюхіна отримала право продавати бальзам по всій території Російської імперії – крім Ліфляндії, тобто Риги та околиць, що відійшли німцям.

Історія ризького бальзаму

Але за межами Ліфляндії дивна чорна настойка не мала попиту. Крім того, виробники інших видів алкоголю домоглися, щоби бальзам не продавали в трактирах, а тільки в аптеках. Тож фабрика Лелюхіна за кілька прогоріла, і виробництво бальзаму монополізували ризькі німці.

Бальзам та війна

Як тільки невдалий Лелюхін закрив фабрику, почалися наполеонівські війни. Попит на бальзам підскочив у рази: тепер його купували для обробки ран, та й усередину, звичайно, теж приймали. Завдяки військово-польовій медицині ринок збуту бальзаму помітно виріс. Настав час було переходити від кустарно-аптечного виробництва до фабричного.

У 1845 році Альберт Вольфштейн, який осів у Ризі австрієць, відкрив горілчаний завод з найновішим обладнанням. За рахунок досконаліших технологій міцність бальзаму зросла до 45 градусів. З того часу майже сім десятків років тривало «золоте століття». Виробництво розвивалося, завод процвітав, а бальзам отримував призи на міжнародних виставках.

У 1914 роцірозпочалася Перша світова війна. Ернесто Вольфштейн, син засновника заводу, залишив Ригу, але завод продовжував працювати – багато в чому завдяки сім’ї Шрадеров. Тепер їх назвали б інженерами-технологами, а тоді їх іменували хранителями рецепту. Але й вони виїхали з Риги у 1939 році, напередодні Другої світової війни. З собою вони забрали оригінальний рецепт бальзаму. Так він був загублений назавжди.

Новий час

Історія ризького бальзаму

У 1954 році, вже в Латвійській Радянській республіці, завод запустили знову. Рецепт бальзаму відновили емпіричним шляхом: простіше кажучи, пробували залишки старого продукту, що вціліли, і намагалися підібрати склад. Повний склад виробники зберігають у таємниці, але відомо, що в ньому 25 компонентів, включаючи палений цукор.

Після 1990 року, а особливо після вступу Латвії до ЄС, виробництво ризького бальзаму увійшло до свого другай Золоте століття. Наразі він популярний не як ліки, а як місцевий фахівець. А оскільки в Ризі активно розвивають туризм, кількість охочих спробувати бальзам постійно зростає. Окрім класичного чорного, зараз випускаються вишневий та смородиновий бальзами, «Елемент» – бальзам з додаванням рому, та ювілейний «Золотий бальзам».

Ну і щоб точно не було мало, в Ризі випускаються слабоалкогольні коктейлі на базі бальзамів, шоколадні цукерки та морозиво – теж зі смаком бальзаму. Купити все це можна майже в будь-якому магазині – хоча у центрі міста покупка затягне відсотків на 30 вище, ніж у фірмовій мережі.