Нетиповий Львів: екскурсія на Сихів
Приїжджаючи у Львів, більшість туристів хочуть побачити його з парадного боку. Ну як же: історичний центр, бруківка, вузькі вулички, ратуша на ринковій площі та інші атрибути старовинного європейського міста. Плюс до цього величезна кількість ресторанів, кафе та пабів із частуваннями на різний смак та гаманець.
І це правильно і справедливо. Львів – чарівне місто з довгою та цікавою історією. Місцеві екскурсоводи пропонують десятки турів центром Львова, і жоден не повторює інший. Адже є ще Замкова гора, з якої відкривається чудовий краєвид, і Личаківський цвинтар, некрополь, що існує з 17 століття.
Але якщо вас цікавить сучасна історія України, потрібно вийти за межі історичного центру і рушити у бік міських околиць. Наприклад, на Сихів. Це не просто спальний район на околиці Львова. Це нове обличчя Львова, сучасного європейського міста.
Спочатку в цих місцях існувало кілька сіл, одне з яких і дало назву майбутньому мікрорайону. До речі, село було не таким уже й дрібним: ще 1525 року Сихов отримав Магдебурзьке право. Це давала можливість обирати місцеві органи влади та керувати життям міста на розсуд його мешканців. Для порівняння: Київ отримав аналогічне право лише на 30 років раніше, у 1494-95 році.
Міським районом Сихів став за часів СРСР, вже після війни. Тоді міська влада прийняла генеральний план розвитку району. І тоді ж, на жаль, було знищено сільську забудову. Тому сучасний Сихів небагатий на пам’ятники старовини. Всі чудові будівлі в цьому районі – новороби. Але це навіть на краще. На тлі старих радянських багатоповерхівок з’являються нові будинки, торгові центри, церкви, які показують справжню особу місцевих жителів.
Яке воно, це обличчя?
На наших очах росте і розвивається міський район європейського типу. Якщо прибрати написи українською мовою, з першого разу не скажеш, що це Львів. Такі ж чистенькі тротуари та акуратно підстрижені газони, такі ж торгові центри та квадратні будиночки-кондомініуми зустрічаються на околицях Праги та Будапешта, Братислави чи Кракова. Словом, що далі, то менше відмінностей від міст Східної Європи.
Добре це чи погано? Швидше, гаразд. Місту такий розвиток не шкодить. Історичний центр нікуди не подіється, там зберігається дух старого Львова, його індивідуальність. Натомість нові райони куди найкраще підходять для життя. Тут будинки не тісняться, притискаючись один до одного, тому залишається вдосталь місця і для мам з візками, і для машин. До речі, незважаючи на негативну демографічну статистику в країні, на Сихові вже кілька років реєструють приріст населення.
До центру з Сихова ходять новенькі жовті трамваї, в яких є навіть wi-fi. Трамвайну лінію на Сихів відкрили у 2016 році, тож і шляхи, і трамвайчики ще новенькі. Хоча й чагарники на Сихові не рідкість: не в усі райони Львова можна дістатися трамваєм. Поки що.
Один час за Сиховим тяглася недобра слава кримінального району. Мовляв, район далекий від центру, і тому там зручно обтягувати темні справи. Можливо колись так і було. Але в наші дні Сихів – напрочуд тихий і спокійний спальний район. Звісно, злочинність тут є. Але якщо розділити кількість злочинів на чисельність населення району – а тут живе 300 тисяч осіб, майже вдвічі більше, ніж в Ужгороді, то виявиться, що середній рівень злочинності тут навіть нижчий, ніж у центрі. Найменше тут кишенькових крадіжок та бійок. І це зрозуміло. На Сихові надто тихо для галасливих справ.
Так що, якщо ви почуєте від когось, що Львів – це лише околиця Сихова, не поспішайте сміятися. І ще.
Здається, саме так і виглядає євроінтеграція здорової людини.